понеділок, 26 жовтня 2020 р.

До уваги учнів гр 1 конспект теми №4 Волого-теплова обробка виробів.

 

Тема№4

Волого-теплова обробка виробів.

                                    Волого-теплова обробка.

      Під волого-тепловою обробкою (ВТО) швейних виробів розуміють спеціальну обробку деталі або виробу вологою, теплом і тиском за допомогою спеціального устаткування. Розрізняють волого-теплову обробку внутрипроцесну й остаточну.

Сутність волого-теплової обробки полягає:

1)  у розм'якшенні волокон тканини вологою й теплом;

2)          наданні тканині певної форми тиском;

3)          закріпленні отриманої форми шляхом видалення вологи за допомогою тепла й тиску.

Процеси волого-теплової обробки розділяються:

1)   на прасувальні роботи;

2)           відпарювання;

3)           пресування.


Організація робочого місця для волого-теплових робіт

Оснащення робочого місця

Малюнок

Стіл 1 (спеціально обладнаний) з обтягнутою сукном стільницею


Світильник 2 місцевого освітлення

Кронштейн 3 для підтримки шнура праски

Вимикач 4 електричної праски

Пульверизатор 5

Підставка для праски 6 з азбестовою прокладкою (розташовується справа від працюючого)

Гумовий килимок 7

 

Устаткування й пристосування для волого-теплових робіт

Найменування

Малюнок

Устаткування

1. Праски бувають легкі, середні, важкі з масою від 2,5 до 6 кг. Залежно від способу нагрівання розрізняють праски електричні, парові, електро- парові й пароелектричні. Праска повинна бути оснащена терморегулятором. Температура нагрівання підошви праски 100 — 240 ° С


2. Преси за типом приводів бувають електромеханічні, пневматичні й гідравлічні. За призначенням їх розрізняють на спеціальні та універсальні

3. Відпарювувачі використовуються для зняття лас і надання продукції товарного вигляду

4. Пароповітряні манекени призначені для остаточної волого - теплової обробки плечових виробів

Пристосування

1. Колодки використовують при роботі з ручними прасками. Їхні форми й розміри повинні відповідати характеру виконуваних на них операцій


2. Пульверизатори працюють як від водопрохідної мережі, так і від спеціального бачка з насосом

3. Пропрасовувач має бути з тонкої полотняної тканини, фланелі, байки або лляної тканини

Режими волого - теплової обробки виробів.

Різні матеріали по-різному реагують на волого-теплову обробку. Поводження матеріалу при ВТО залежить від:

волокнистого складу (будівлі молекул);

ступеня крутки і переплетення ниток тканини;

товщини оброблюваного пакета й ін.

Тому для забезпечення бажаного результату, збереження потрібних фізико-механічних властивостей матеріалу, підвищення продуктивності праці і т.п. необхідно вміти підбирати режими обробки в кожнім конкретному випадку і строго їх дотримувати.

Під режимами волого-теплової обробки розуміється діапазон значень основних факторів (температура, вологість, тривалість впливу і тиск) і їхній взаємозв'язок, що забезпечує якість робіт.

Волога — необхідний фактор, що прискорює рівномірне прогрівання матеріалу та переведення його у високоеластичний стан, і захищає шари матеріалу від оплавлення при зіткненні з гріючими поверхнями устаткування. З введенням у пакет тканини вологи та сама деформація досягається в чотири рази швидше, ніж при обробці тканини в повітряно-сухому стані. Кількість ї вологи залежить від виду матеріалу і складає 20—30% при зволоженні водою і 2—6% при зволоженні паром від маси матеріалу в повітряно-сухому стані. Надлишок вологи збільшує тривалість обробки, знижує продуктивність праці, сприяє виникненню лиску, погіршує якість. Лиск (Ласы) — це небажаний блиск матеріалу, створюваний здавленою поверхнею волокон у результаті спрямованого відображення світла.

Тепло повинно забезпечувати рівномірний прогрів матеріалу до температури, при якій він здатний оборотно змінювати свої властивості при нагріванні і наступному охолодженні до нормальної температури. Така температура називається температурою теплостійкості матеріалу. Її звичайно встановлюють по теплостійкості волокон. Нагрівання матеріалів вище температури теплостійкості викликає втрату міцності волокон і зносостійкості, зміну кольору і навіть руйнування (обвуглювання) матеріалу.

Тривалість контакту гладильної поверхні з напівфабрикатом встановлюють у залежності від фізико-механічних властивостей оброблюваного матеріалу, товщини пакета, а також від обраних режимів волого-теплової обробки. Експериментальними дослідженнями встановлено, що основна частина деформації (70—80%) відбувається під час прогріву протягом перших 1—2 с. Регулювання температури нагрівання в пресах здійснюється за допомогою реле часу; при виконанні операцій прасками працюючий сам регулює температуру по візуальній оцінці якості прасування.

Тиск пресування залежить від фізико-механічних властивостей матеріалу, виду виконуваної операції і складає в середньому (0,2—1) 105 Па. Експериментально встановлене, що перевищення встановленого тиску не веде до збільшення деформації, а сприяє утворенню лиску (лас). Зняття лиску (лас) вимагає додаткових витрат часу, енергії і веде до часткової релаксації матеріалу, зняттю досягнутого ефекту волого-теплової обробки.

Для закріплення отриманої деформації з матеріалу видаляють вологу, тобто його висушують і прохолоджують. Можливо природне охолодження матеріалу на нижній подушці преса або вплив на матеріал гарячим повітрям або перегрітою парою, або відсмоктуванням вологи і продуванням повітря через матеріал. Останній спосіб прискорює процес у 3—5 разів у порівнянні з першим.

Волого-теплову обробку виконують:

прасуванням (за допомогою прасок);

пресуванням (за допомогою пресів);

пропарюванням (впливом пару за допомогою пароповітряних манекенів, парових пресів або прасок).

У першому випадку гладильна поверхня праски переміщається по матеріалу з одночасним тиском на нього або матеріал просувається між двома валиками, що обертаються в різних напрямках (послідовний метод обробки).

В другому випадку матеріал стискується між двома гладильними поверхнями, що гріються, без переміщення по ньому (паралельний метод).

Пропарювання застосовують при остаточній волого-тепловій обробці при цьому тиск на виріб чиниться паром без впливу гарячої поверхні.

До дефектів волого-теплової обробки відносяться:

плями;

лиск;

опали;

теплова усадка;

обпалювання ворсу;

пожовтіння (зміна кольору матеріалу; особливо білого і кольору морської хвилі);

продавлення припусків на шви (різке позначення припусків швів на лицьовій стороні виробу;

слабина однієї з деталей по лінії шва (навали).

Дефекти виникають у результаті порушення режиму обробки (збільшення температури і тиски, тривалості пресування) або поганого укладання деталей перед закриттям преса.

Лиск знімають, як правило, при остаточній обробці виробів. Утворення лиску варто попереджати в ході виконання кожної операції, як внутрішньопроцесної, так і остаточної. Для цього зменшують температуру нагрівання гладильних поверхонь, тиск пресування, тривалість пресування, збільшують тривалість пропарювання, інтенсивність пропарювання шляхом регулювання клапана подачі пари, зменшують тривалість вакуум-відсмоктування.

При утворенні відбитків на лицьовій стороні тканини від припусків на шви варто установити пружний шар пакета для обтягування гладильних форм. Необхідно пам'ятати, що тканина втрачає міцність значно раніш, ніж на ній з'являються помітні на око зміни.

Термінологія волого-теплових робіт

Термін

Визначення

Область застосування й малюнок

1. Припрасовування

Зменшення товщини шва краю деталі

Припрасовують комір, борти, хлястик, клапани, манжети, пати

2. Розпрасовування

Розкладування на дві сторони припусків шва й закріплення їх у такому положенні за допомогою праски

Розпрасовують бічні й  плечові шви, бічні й крокові шви штанів, шви рукавів

 

3. Запрасовування

Загинання на один бік припусків шва або краю деталі та закріплення їх у такому положенні за допомогою праски

Запрасовують низ виробу і рукавів, виточки, складки, шви

 

4. Спрасовування

Зменшення розмірів окремих ділянок деталі з метою одержання опуклості на інших ділянках. Видалення слабини на кінці виточки

Спрасовують зрізи пройми, горловини, борта (для утворення опуклості на груди); бічні й крокові зрізи штанів на ділянці литки для створення опуклості


5. Відтягування

Збільшення розмірів окремих ділянок деталі для одержання потрібної форми

Відтягують зріз рукава по передньому перекату для одержання ввігнутої форми рукава; бічні та крокові зрізи штанів на ділянці литки для одержання ввігнутої форми у цій області

 

6. Дублювання

З'єднання по поверхні деталей виробу з клейовими та прокладковими  матеріалами за допомогою праски або преса

Пілочки, підборта, клапани, листочки кишень

 

7. Декатирування

Волого-теплова обробка тканини (зволоження, пропарювання і пропрасовування) для запобігання наступної усадки

Деталі крою, прокладка й підкладка перед розкроєм

8. Відпарювання

Обробка виробу парою для видалення лас

Відпарюють готовий виріб

9. Пресування

Волого -теплова обробка виробу за допомогою преса

Пресування бортів, лацкана, коміра та  ін.

Технічні умови на виконання волого-теплових робіт

     1. Деталі або готовий виріб перед виконанням ВТО зволожують.

     2. ВТО деталей і виробів з виворітної сторони виконують без пропрасовувача, а з лицьової сторони - тільки через пропрасовувач.

    3. Якщо ВТО підлягають вироби із тканини, що вперше зустрічається, то щоб уникнути втрати кольору  й міцності тканини, необхідно перевірити дію праски на окремому клаптику  цієї тканини.

      4. У готовому виробі борта припрасовують з боку підбортів, лацкани - зі сторони пілочок, комір - з боку нижнього коміра, низ виробів - з виворітної сторони.

       5. Після проведення остаточної  ВТО готові вироби повинні бути  просушені й охолоджені у підвішеному стані до повного закріплення  наданої їм форми, при цьому тривалість просушування пальто  з вовняної тканини становить  50—75 хв, з бавовняної тканини -  30 — 40 хв, костюма з вовняної тканини — 30 — 40 хв, з бавовняної тканини 20 — 25 хв.

      6. При обробці виробів на пароповітряному манекені виділяти час на просушування не потрібно.

     7. При обробці зшивним швом взапрасовку шов спочатку злегка зволожують і розпрасовують, а потім запрасовують через пропрасовувач.

     8. Операції ВТО виконують до повного видалення вологи.

      9. Щоб уникнути скривлення швів, їх розпрасовують до повного прилягання припусків до деталі виробу.

    10.  Щоб уникнути пролягання швів, під припуски підкладають папір або
 пропрасовувач.

     11. ВТО тканини зі штучних волокон (штапель, віскоза) виконують із
 мінімальним зволоженням, не розтягуючи її.

     12.  При зшиванні двох деталей із тканин різної товщини шов завжди
 запрасовують у бік тонкої тканини.

      13. При виготовленні виробів з бавовняних тканин припуски на шви лише закладають убік, передбачений технічними умовами, а ВТО виконують при остаточній обробці виробу.

Устаткування для волого- теплових робіт.

Основним промисловим устаткуванням для волого-теплової обробки є:

·        преси;

·        гладильні столи;

·        праски;

·        пароповітряні манекени й ін.

Преси підрозділяють:

ü на універсальній і спеціальні в залежності від призначення, форми і розміру встановлених на них робочих органів (подушок);

ü на легкі, середні і важкі відповідно до зусилля пресування;

ü з паровим, електричним і змішаним обігрівом подушок;

ü з пневматичним механізмом відкриття і закриття подушок (працює на стисненому повітрі), гідравлічному (працює на олії), і електромеханічним програмним, із кнопочно -ручним і ручним керуванням.

У пресах з електричним обігрівом подушки компактні і легкі, температуру нагрівання їх легко змінити, але при цьому порушується рівномірність нагрівання гладильної поверхні (температура вище над нагрівальними елементами й у шарах, що стикаються з поверхнею подушок) і зволоження напівфабрикату. Ці преси мають ручні й автоматичні пульверизатори, що збільшує тривалість нагрівання напівфабрикату і сприяє появі лиску.

Застосування пресів з паровим обігрівом подушок вимагає наявності на швейному підприємстві котельні, здатної подавати пар під тиском 0,6—0,7 МПа. Пара під таким тиском забезпечує температуру гладильних поверхонь подушок тільки до 140—150 °С, що недостатньо при виконанні ряду операцій, у тому числі з застосуванням клею.

Змішаний, електропаровий, підігрів подушок (верхня — електрообігрівання, нижня — паровий) дозволяє застосовувати пару під тиском 0,5 МПа, створюючи необхідну температуру до 160— 170 °С в результаті обігріву електрикою. Змішане нагрівання подушок дає можливість варіювання температурного режиму в залежності від виконуваної операції і виду оброблюваних матеріалів.

Сучасне вітчизняне і закордонне устаткування оснащене пристроями для використання технологічної пари також у якості зволожувача і пластифікатора напівфабрикату. Це досягається пропарюванням і просмоктуванням повітря через шари оброблюваного виробу для фіксації наданої йому форми шляхом примусового вакуум- відсмоктування.

Пропарювання виконують через верхню і нижню подушки преса або підошву праски прасувальних столів. Це виключає застосування пульверизатора і про прасувальника.

Універсальні преси застосовуються з подушками, що мають різне призначення. Наприклад, прес легкий гладильний пневматичний із програмним керуванням марки Cs-371 KM фірми «Паннония» з електричним нагріванням верхньої подушки (нижня підігрівається паром) і з пневматичним приводом може застосовуватися, наприклад, для розпрасування передніх і ліктьових швів рукавів на подушках Cs-12-45 фірми «Паннония» і для запрасування згинів передніх і задніх половинок штанів на подушках Cs-12-35, формовання пілочок чоловічих пальто на подушках Cs-12-61 і Cs-12-62. На пресі можна встановлювати й інші види подушок для виконання різних операцій по волого-теплове обробці.

На пресі Cs-371 KM максимальний тиск між подушками дорівнює 0,9 МПа, температура нагрівання верхньої подушки складає 130—140 °С, максимальна тривалість автоматичного циклу 60 с.

Велике значення має можливість формовання деталей на пресах. Так для формовання передньої і задньої половинок штанів призначені подушки Cs-22-105Н, що установлюються на електропневматичному гладильному пресі типу Cs-371 КМД4.

Переміщення верхньої гладильної подушки відбувається в три такти. У першому такті верхня подушка опускається і зупиняється, залишаючи зазор між собою і нижньою подушкою; відбувається пропарювання. Другий такт – верхня подушка щільно притискається до нижнього, відбувається пресування. У третьому такті відбувається формовання за допомогою чотирьох шаблонів, розташованих у верхній гладильній подушці.

Спеціальні преси мають подушки, призначені для виконання визначеної операції. До таких пресів відносяться: LW-29 і LW-30 фірми «Варимекс» (Польща) для припрасування окатів рукавів чоловічих пальто і костюмів (ставляться різні подушки); СПРГ-1 Горьківського заводу «Легмаш» для спрасування посадки рукавів чоловічого пальто після вшивання рукавів, BSP-800 + PS 20 УМОВ для припрасування коміра і верхнього плечового пояса чоловічого пальто або піджака.

В даний час випускаються преси для внутрішньопроцесної обробки з застосуванням централізованої подачі і вакуумного відсмоктування пари, що працюють на пневматичних приводах. Обігрів подушок змішаний: нижньої подушки — паром і верхньої — електричний обігрів.

У закордонному устаткуванні в основному застосовують паровий обігрів верхньої і нижньої подушок пресів. Модифікаціями пресів Cs-311 і Cs-3I3 є преси Cs-361 і Cs-363. Крім того, фірма «Паннония» поставляє преси Cs-371 KM і Cs-351 Р2М, а також Cs-1351 і TV-2000 (рисунок 5.1). Останній прес найбільш перспективний, має до 10 програм, пропарювання напівфабрикату відбувається зверху і знизу, має відсмоктування пари.

По кількості подушок з одночасно оброблюваним напівфабрикатом преси можна розділити на:

одне-, двох- і трехпозиційні;

вертикальні.

Однопозиційні (прямої дії) преси мають одну верхню й одну нижню подушки. Прикладом такого преса є прес Cs-371 КМД4 для формування спинки піджака Пресс забезпечує невеликий тиск на напівфабрикат. Однопозиційні преси доцільно використовувати в потоках невеликої потужності.

Преси удосконалюються в напрямку оснащення їх електронним програмним керуванням, а також установкою дисплеїв. У залежності від виду матеріалу підбираються режими обробки по заданих програмах. До таких пресів варто віднести прес HR-2A фірми «Гоффман» (ФРН), італійські преси, прес JVC-1400 фірми «Джуки» (Японія) із пристроєм для швидкої заміни нодушек (до 10 хв).

Двопозиційні преси заміняють два однопозиційних преси, поліпшуючи при цьому умови праці, тому що пресування відбувається в зоні, віддаленої від працюючих. До пресів такого типу відносяться прес НRК –180 фірми «Гоффман» (Німеччина) (малюнок 5. ) і прес 218 фірми «Макрі» (Італія).

Рисунок 5.2 .Загальний вигляд двопозиційного пресу НRК –180 фірми «Гоффман» для заключного ВТО лацканів та коміру чоловічого підхака. Продуктивність - 80-85 піджаків за годину.

Рисунок 5.3 .Загальний вигляд двопозиційного пресу прес 218 фірми «Макрі» (Італія).

Трипозиційні (карусельного типу) преси мають три подушки. До пресів такого типу відносяться преси HRK-120 фірми «Гоффман», 216 фірми «Макрі». На таких пресах можна обробляти одночасно пілочки і спинки виробу

Вертикальні преси забезпечують пресування виробу в готовому вигляді: вироби навішуються на вертикальну подушку, за допомогою якої забезпечується наступне його пресування в області коміра, лацканів, пліч і рукавів (малюнок 5.4 )

До пресів такого типу відносяться преси BSP-800 УМОВ і Cs-330 фірми «Паннония» (рисунок 5.5). Для пресування окатів рукавів застосовують двопозиційні преси HR-558 фірми «Гоффман»(рисунок 5.6).

Гладильні столи застосовують для внутрішньопроцесної і остаточної волого-теплової обробки. Вони, як і преси, мають базові конструкції і відрізняються друг від друга будовою (з одною опорою — консольні, з чотирма опорами), оснащенням різного виду прасками, можливістю установки додаткових подушок, типом нагрівання гладильної поверхні, наявністю або відсутністю вакуум – відсмоктувача. Праски нагріваються паром або електрикою. Одним з переваг прасувальних столів зазначених типів є можливість установки на них подушок для виконання різноманітних операцій.

Праски застосовують для внутрішньопроцесної і остаточної волого-теплової обробки. Тиск на напівфабрикат забезпечується масою праски і зусиллям працюючих. Праски нових конструкцій оснащені тефлоновими обтягуваннями, з електронними терморегуляторами. До таких прасок відноситься праска з пропарюванням масою 2 кг типи Cs-392 фірми «Паннония» або праски фірми «Макрі».

Значний економічний ефект може бути отриманий при застосуванні пароповітряних манекенів. Однією з останніх пропонованих конструкцій є манекен з електропневматичним приводом і програмним керуванням. На манекені одночасно виконується волого-теплова обробка коміра, лацканів, рукавів чоловічих пальто і піджаків від 88 до 112 розміру 

 

Немає коментарів:

Дописати коментар