Шановні учні гр 1 конспект теми №1 з технології

 

Тема №1

Вступ. Асортимент швейних виробів.

Швейна промисловість є однією з найбільших галузей легкої промисловості.

Основне завдання швейної промисловості - задоволення потреби людей в одязі високої якості та різноманітного асортименту. Рішення цього завдання здійснюється на основі підвищеної ефективності виробництва,прискорення науково - технічного прогресу, зростання продуктивності праці,всебічного поліпшення якості роботи, вдосконалення праці товарного виробництва.

При масовому виробництві швейних виробів вирішальна роль належить технологічному процесу, який являє собою економічно доцільну сукупність технологічних операцій з обробки і складання деталей та вузлів швейних виробів.

Сучасна швейна галузь, що випускає одяг масового виробництва, повинна характеризуватися достатньо високим рівнем техніки,технології та організації виробництва, наявністю великих спеціалізованих підприємств і виробничих об'єднань.

Удосконалення швейного виробництва передбачає впровадження високопродуктивного устаткування, потокових ліній, розширення асортименту і поліпшення якості одягу, випуск виробів, які користуються підвищеним попитом. Асортимент швейних виробів має оновлюватися в результаті розширення асортименту і покращення якості сировинної бази швейної промисловості.

Технологія сучасного швейного виробництва все більше стає механічної, її ефективність у першу чергу залежить від застосовуваного обладнання.

Рішення завдань, що стоять перед швейної промисловістю, вимагає великих і глибоких знань від технологів. Без цих знань неможливо впроваджувати нові технологічні процеси швейного виробництва, необхідні для виготовлення одягу високої якості.

Призначення одягу

Одяг — це виріб (або сукупність виробів), виготовлений з матеріалів тваринного, рослинного, штучного походження й з матеріалів, отриманих шляхом синтезу. Одяг є одним із предметів першої необхідності людини поряд з їжею, житлом і т.п.

Вимоги, що ставляться до одягу, дуже різноманітні. Їх поділяють на гігієнічні, механічні, естетичні, експлуатаційні, технічні й економічні.

Гігієнічні вимоги забезпечують теплозахисні властивості одягу, повітрообмін у підодіжному шарі, гігроскопічність, що сприяє відведенню вологи від тіла, і водотривкість для захисту від вологи.

Механічні вимоги — це вимоги до міцності виробів, стійкості до тертя, багаторазовим вигинам, фарбуванню, збереженню форми й ін.

Естетичні вимоги включають художнє оформлення виробу, підбір матеріалів за кольором і фактурою й т.п.

Експлуатаційні вимоги забезпечують зручність одягу у використанні та його надійність. Зручність у використанні полягає в забезпеченні волі рухів й дихання людини, легкому надяганні й знятті одягу; надійності в експлуатації; у службі одягу до моменту його морального або фізичного зношування.

Технічнічних вимог треба дотримуватися у  процесі виробництва одягу, вони мають  відповідати  вимогам державних стандартів і технічних умов.

Економічні вимоги передбачають зниження собівартості виготовлення виробів, мінімальну витрату матеріалів і т.п.

Естетичні й експлуатаційні показники одягу повинні відповідати сучасним тенденціям моди за силуетним формами, пропорціями, кольорами, використовуваними матеріалами. Ці завдання вирішують шляхом створення виробів, що відповідають законам зорового сприйняття й відповідають нормам дизайнерського мистецтва. Окрім цього, одяг має бути виконаний з дотриманням необхідних вимог і норм технології виробництва.

Класифікація одягу.

Асортименти одягу — це вироби, об'єднані у самостійні групи за певними ознаками.

Існує п'ять основних груп одягу.

1. Верхній одяг — одяг, що надягають на натільну білизну й (або) сукню (костюм). Наприклад: пальто, плащ, піджак, жилет, штани, спідниця, сукня, блуза й т.д.

2.  Натільна білизна — одяг, що надягають на корсетні вироби або безпосередньо на тіло людини. Наприклад: нічна сорочка, нижня сорочка,  нижня спідниця, труси й т.п.

3. Корсетні вироби — одяг, який надягають безпосередньо на тіло людини для формування й підтримки окремих частин тіла (або) тримання  панчіх. Наприклад: бюстгальтер, корсет, грація, пояс для панчіх і т.д.

4.  Пляжний одяг — це одяг для купання й загоряння. Наприклад: плавки, купальний комплект (бюстгальтер і труси), купальник.

5.  Головний убір — виріб, що покриває голову людини. Наприклад: кепі, капелюх, берет, шолом, капор, тюбетейка й т.д.

Одяг підрозділяється також на побутовий, виробничий й формений.

1. Побутовий одяг буває повсякденного, урочистого, домашнього, спортивного, національного призначення.

2. До виробничого одягу належить спеціальний (використовують для захисту працюючого від небезпечних і шкідливих виробничих факторів, наприклад, для хіміків, пожежних і т.д.) і санітарний (для захисту від забруднень).

3. Формений одяг призначений для військовослужбовців, учнів й ін.

Одяг може бути масового виробництва й виконаний за індивідуальними замовленнями.

Розрізняють також готовий одяг й одяг - напівфабрикат.

Залежно від членування конструкції на пояси одяг ділять на плечовий (пальто, плащ, сукня, піджак і т.п.) і поясний (штани, спідниця, шорти й т.п.).

Одяг розрізняють:

за покроєм — із вшивними, суцільновикроєними рукавами, з рукавами покрою реглан і комбінованими;

за силуетом — напівприлеглий, прилеглий, трапецієподібний, прямий;

за сезоном — зимовий, літній, демісезонний, всесезонний;

за статевовіковою ознакою — чоловічий, жіночий, дитячий;

за моделлю — із застібкою доверху, з лацканами, комірами й кишенями різної форми;

за видом матеріалів — з вовняних, лляних, шовкових, бавовняних тканин, трикотажу, зі шкіри, хутра й т.д.