Асортимент тканини для виготовлення постільної та столової білизни.
Для виготовлення постільної та столової білизни використовують бавовняні, лляні та напівлляні тканини. Білизняні тканини повинні характеризуватися високою гігроскопічністю, паро- та повітропроникністю, мати гладку поверхню, високий ступінь білизни, міцне забарвлення, не містити шкідливих для здоров’я людини речовин. Крім цього ці тканини повинні бути стійкими до дії різних механічних факторів, світла, вологи, температури, поту, мийних засобів. Білизняні тканини виробляють в основному полотняним переплетенням, незначна їх частина – атласним, дрібновізерунчастим та жакардовим переплетеннями. Здебільшого білизняні тканини вибілені, гладкофарбовані у світлі тони або вибивні. Міцність їх фарбування має бути високою. Крім гребінної та кардної пряжі, останнім часом для виробництва білизняних тканин почали використовувати пряжу пневмомеханічного способу прядіння та змішану (бавовняно-віскозну, бавовняно-сиблонову, льоно-віскозну).
1.1 Бавовняні білизняні тканини.
Найбільш поширені такі білизняні тканини: бязі, полотна, міткалі, шифони, ситець, мадаполам. Білизняні бязі та полотна – це вибілені тканини полотняного переплетення з кардної пряжі. До них належать полотна шириною 135-145 см. Міткалі – вибілені й гладкофарбовані тканини полотняного переплетення з кардної та гребінної пряжі меншої лінійної щільності ніж бязі. Існують різні види обробки тканин: м’яка з невеликою кількістю нанесеного на тканину апрету (мусліни); напівжорстка – апрету нанесено не менше ніж 1,5% (міткалі); жорстка – нанесено 2.5-3% апрету (мадаполам).
Вафельні рушники виготовляють вибіленими, дрібновізерунчастим вафельним переплетенням з довгими перекриттями, які стягують ділянки поперечних ниток, що дає змогу одержати високопористу поверхню з доброю воголопроникністю. Простирадла шиють із ситцю (гладкофарбований, вибілений або вибивний), бязі чи мадаполама.
Махрові рушники виробляють складним переплетенням. Для утворення ворсу у вигляді петель використовують додаткову, менш затягнуту нитку основи.
1.2 Лляні білизняні тканини
Лляні тканини порівняно з бавовняними мають високі гігієнічні властивості, вищу сорбційну здатність, менше забруднюються, краще відпираються, міцніші та стійкіші до прання, а також мають кращий зовнішній вигляд. Виробляють метражні лляні білизняні тканини і у вигляді штучних виробів. При цьому їх технічні показники практично ідентичні. В асортимент білизняних тканин входять тканини для столової, постільної білизни, для скатерок і серветок та рушникові.
Столова білизна – полотна для скатерок і серветок виготовляють чисто лляними різної лінійної щільності. При виробництві деяких скатеркових напівлляних тканин використовують змішану льоно-лавсанову пряжу. Ці полотна виробляють здебільшого жакардовим, а також простим і дрібновізерунчастим переплетенням. За обробкою вони можуть бути суровими, білими, напівбілими, гладкофарбованими, вибивними, пістряво тканими. Скатеркові полотна відрізняються від серветкових шириною, ширина полотен для скатерок становить 140, 150, 170 та 210 см, для серветок – 35 та 45 см.
Столові – це набори, що складаються із скатерки і 6 або 12 серветок.
Тканини для постільної білизни – це лляні та напівлляні полотна вироблені здебільшого полотняним переплетенням, деякі види полотен сучасного асортименту – жакардовим і махровим. Ці полотна можуть бути білими, напівбілими, широкими (150-170 см) та вузькими (80-110 см). Деякі види полотен для постільної білизни мають кольорову кайму, різнокольорові смуги, або клітинки пастельних тонів; частину полотен виробляють вибивними. Крім того, виробляють махрові простинні тканини, у яких основа виробляється з лляної пряжі, а петельний ворс з бавовняної. Широке застосування лляних полотен для постільної білизни зумовлено їх високою гігієнічністю та теплопровідністю, стійкістю до прання. Найчастіше використовують широкі полотна для простирадл та підковдр, вузькі для подушкових пошивок.
Рушникові тканини випускають неширокими (50-90 см); з них виготовляють рушники особисті та загального користування. Основними властивостями, що визначають споживчу цінність рушників, є вологовбирання, здатність викликати приємні відчуття, достатньо висока зносостійкість та їх зовнішній вигляд. Їх виробляють полотняним, дрібновізерунчастим, жакардовим і складним (петельним) переплетенням; поверхня тканини гладенька, крепова або махрова. За обробкою вони бувають кислованими, вареними, білими, напівбілими, пістряво тканими, вибивними.
Довжина рушників, см: 100, 125, 150 і 175. Рушники розміром 35×80 см називають дитячими. Вузькі краї рушників можуть бути з ажуром, бахромою або підрубленими. Дитячі рушники відрізняються оригінальністю тканого візерунка, білизною тла, барвистістю поперечних та поздовжніх смужок.
Немає коментарів:
Дописати коментар