Шановні учні гр"1 опрацюйте конспект та презентації до розкладу 17.04 дайте відповіді на контрольні питання, виконайте практичну роботу сфотографуйте та надішліть на особисту почту викладача Nainna@i.ua на

Види оздоблення

Жабо (вiд фр. Jabot – пташиний зоб) – це оздоблення блузи, сукнi, сорочки увиглядi оборок iз тканини чи мережива, котрi спускаються вiд горловини догрудей.

Перша поява жабо в європейському костюмi вiдноситься до XVII столiття.

Жабо на той час було невiд'ємною частиною чоловiчої бiлоснiжної сорочки, котра, у свою чергу, була ознакою багатства. Саме в цей перiод iсформуваласьосновна форма жабо: воно спадало до лiнiїталiї пишною хвилею, виступами абосуцiльною оборку в дрiбну складку.

Сьогоднi жабо – це переважно атрибут романтичного та ретро стилiв у жiночому й дитячому одязi.

За формою i розкроєм жабо буває найрiзноманiтнiшим. Виготовляють його iз шовкових, шерстяних, штучних або синтетичних тканин, залежно вiд фасону виробу. Дуже ошатним буде жабо, заплiсероване в дрiбнi складочки; вишуканим – жабо-краватка.

До одягу це зйомне оздоблення може крiпитися за допомогою гудзикiв, якщо воно на планцi, або за допомогою брошки.

Принцип побудови жабо застосовують як елемент оздоблення штор. Тут використовують жабоцилiндр, трикутноподiбне жабо тощо.

Жабо як елемент оздоблення можна побачити i на взуттi та сумках.

Вiдлiтний край жабо можна оздобити мереживом, зигзагоподiбним швом або використати атласну бейку.

Рiзновиди жабо:

Розкльошене жабо

Жабо з мережива

Жабо з воланiв.

Кокiльє – оздоблення суто святкового костюма. Його використовують у поєднаннi з такими дорогими тканинами:
· Оксамит,

· Парча,

· Важкий шовк,

· Нiжне мережево.

Викрiйка  має завиткоподiбну форму, що  надає вiдлiтному краю бiльшої хвилястостi. Кокiльє можуть бути пришивними або знiмними.

Оборки – це смужки тканини рiзної ширини, призiбранi з однiєї сторони i тiєю ж стороною приметанi до виробу.

Оборками й воланами оздоблюють сукнi, блузки, спiдницi тощо.

Викроюють її з основної чи оздоблювальної тканини. Оборки розкроюють по косiй, поперечнiй i повздовжнiй нитцi, використовуючи пружок для вiдлiтного краю оборки.

У нарядних шовкових виробах для оборки, яку призбируватимуть, рекомендується розкроювати косу смужку, а для оборки, яку закладатимуть у складочки, - поперечну.

Для обробки оборки пiд час розкрою до її ширини додаємо на шов i обробку краю 1,5-3см.

Довжина її залежить вiд густоти тканини. Якщо оборку викроюємо з тонких i прозорих тканин, довжина оборок має бути в 2 рази бiльшою вiд довжини краю деталi, або фасонної лiнiї, до якої її пришиватимуть; у густiших тканинах – 1,5рази. Якщо оборки закладають у складочки чи плiсе , то їх викроюємо в 3 рази довшими вiд лiнiї пришивання. Оборки бувають призiбранi й плесiрованi.

 

Волани вiдрiзняються вiд оборок тим, що вони ширшi, й викроюють їх по колу або прямими смужками по косiй. Довжина волана по внутрiшнiй лiнiї кола повинна дорiвнювати довжинi лiнiї його пришивання.

Рюш – це смужка тканини, призiбрана по серединi, рюш має два вiдлiтних краї.

На вiдмiну вiд обори, рюш нашивають на деталь зверху та для його виготовлення використовують тiльки легкi, такi що драпiрються, тканини. Для бiльш рiвномiрного призбирування прокладають 2-3 паралельних строчки. Їх нашивають на деталь зверху. Пришивають рюш на машинi мiж лiнiями зборок.

Рюш буває простий i фасонний .

– оздоблення суто святкового костюма.

Його використовують у поєднаннi з такими дорогими тканинами:

· Оксамит,

· Парча,

· Важкий шовк,

· Нiжне мережево.

Викрiйка має завиткоподiбну форму, що надає вiдлiтному краю бiльшої хвилястостi. Кокiльє можуть бути пришивними або знiмними.

Бант - стрічка чи тасьма, складена петлями чи зібрана та перетягнута посередині. Вид вузла із вільно випущеними петлями.

Буфи - вид пишних зборок, утворений декількома рядками строчок. Буфи бувають зі шнурком, звичайні, із складками, хаотичні, комбіновані, вафлі.

В перекладі bouffer значить надуватися і стирчати. Ця декоративна техніка, яка прийшла до нас з народного одягу, в якому вона традиційно виконувалася на білизні, дитячому та жіночому одязі.

Цей вид оздоблення використовують для святкового вбрання, а також для прикрашення виробів домашнього вжитку. Випукла поверхня з чітким малюнком надає виробу святкового, урочистого вигляду.

Мереживо. Мереживо може бути як машинного так i ручного виготовлення. Цей вид оздоблення використовують в виглядi стрiчок рiзної ширини i кольору.

Мереживнi стрiчки можуть бути краєвими, одна iз сторiн яких має рiвний край, а iнший – зубчастий, узорний. Краєвi мережива призначенi для обробки країв виробу або нашивання на вирiб з однiєї сторони.

Види оздоблювальних матеріалів.

Тасьма - це особлива декоративна тканина, що випускається у вигляді смуг або стрічок різної ширини. Тасьма використовується, як правило, для кінцевої обробки вже готових виробів.

Вишивка тасьмою – один з дуже захоплюючий видiв рукодiлля, який
нинi стає популярнiшим.

Вперше вишивати шовковою тасьмою почали в минулому столiттi. У той час нею прикрашали парасолi, абажури, стебанi ковдри, а придворнi дами – свiй одяг.

Випускається тасьма в широкому асортиментi: шовкова, шерстяна, ткана й плетена, однокольорова, яскрава, орнаментна.

Кожному стилю –романтичному, спортивному, фолькльорному, елегантному – вiдповiдають свої види тасьми.

Тасьму в виглядi стрiчки прострочують з обох сторiн на вiдстанi 0,1-0,2 см вiд краю. Попередньо її наметують за намiченими лiнiями. Вона має здатнiсть еластичного розтягування у всiх напрямках.

Шнури – це вироби із кручених ниток: круглі, плоскі, плетені, в'язані, виті. Використовують для оздоблення одягу, головних уборів, для зав'язування та закріплення деталей

Сутаж – це вид плоского шнура для оздоблення і плетіння; складається із двох шнурів із спільним переплетенням та заглибленням посередині для зручності прокладання строчки.

Рулик –це смужка тканини, викроєна по косій, шириною 2 -2,5 см; прострочена та вивернута за допомогою голки. Використовують для виготовлення петель, ґудзиків і для оздоби( узори на комірах, кишенях).

Кант - це вузька кольорова смужка, оторочка по краю чи шву одягу (викроюється по косій, пришивається до деталі таким чином, щоб кант виступав на 2-3 мм, може протягуватись шнурок). Використовується для оздоблення блузок, плаття, форменого одягу.

Помпон – це кулеподібна прикраса із будь яких ниток(фр. pompe – пишність, урочистість). В залежності від форми шаблона і вибраних кольорів ниток можна отримати круглі, овальні, різнокольорові помпони.

Бахрома (араб. «mucharramat» – мережива) – тасьма з висячими з одного боку нитками, м'якими волокнами, шнурками або будь-якими іншими підвісками.

Помпони можна виготовляти з ниток муліне, шерстяних, бавовняних, а також витягнутих із залишків тканини виробу.

Спочатку креслять на картоні два кружки за розміром обхвату котушки, вирізають їх і роблять у них утвори. Відрізають міцну нитку 6...8 см завдовжки, роблять петельку і накладають її на кружок. Другий кружок накладають на перший так, щоб зрізи обох кружків збігалися, а петелька лежала між ними. На одержане таким чином подвійне кільце намотують за допомогою голки, нитки до тих пір, поки не заповниться отвір кільця.

Після чого ножицями, або лезом розрізають нитки, і міцно зав’язують кінці петлі вузлом між картонними кружками. Надривають і виймають кружки, а помпон стріпують.

Китиці – це жмуток ниток, шнурів, т. д. скріплених в одне ціле.

Кінці пояса або зав’язок до горловини можна оздобити китицями. Як правило, китиці виготовляють з ниток, які витягують з тканини виробу або з ниток шерсті чи шовку. Для цього беруть певну кількість ниток шерсті чи шовку. Для цього беруть певну кількість ниток довжиною 10...18 см, складають їх удвоє і закріплюють у точці згину, прикріпивши до кінця шнура так, щоб кінці ниток йшли уздовж шнура. Потім іще раз закріплюють нитки, обкручуючи кінець шнура разом з нитками. Після цього нитки китиці відгинають назад (щоб були продовженням шнура), вирівнюючи навколо шнура і обв’язують угорі, утворюючи навколо китиці голівку. Низ китиці вирівнюють ножицями.

З'ємний комiр

Як прикраса, комiр веде свiй родовiд iз намиста. У Стародавньому єгиптi намисто – символ Ра, бога Сонця. Iєроглiф, що означав золото, нагадував комiри одягу фараона та його оточення. На Русi комiри пристiбними, рiзних розмiрiв. Високий комiр називався козирем.

Високi масивнi комiри у виглядi наплiчникiв iз зображенням святих називалися «барми» i одягалися пiд час урочистостей царями та церковними сановниками найвищого рангу.

У XIV i  XV столiттях вузький комiр – стiйка був типовим для жакетiв i чоловiчих плащiв у бургундському стилi. Зазвичай комiр робився iз хутра або оксамиту.

Бертi – облямiвка на зразок комiра по декольте дамської сукнi.

Комiр «а ля Марiя Стюарт» - мереживний, на дротяному каркасi.

Комiр «а ля Шиллер» - це звичайна назва для вiдкладних комiрiв чоловiчих спортивних сорочок.

Комiр «Млинове жорно» - широкий бiлий комiр, який щiльно прилягав до шиї, бере свiй початок iз iспанської моди. Шили його з тонкого полотна, робили складки, крохмалили або iнодi садили на дротяний карас.

Голiлла – спочатку пiдкладкапiд великий комiр. Пiзнiше носиться як самостiйний комiр – вузький, накрохмалений, округлий i пiднятий угору.

Косинка- використовується для прикриття декольте – карало (жакет iз довгими полами i напiвдовгими рукавами).

Лацкан – пiд перукою «алонж» комiр не видно, вiн втрачає свою функцiю , вiд нього залишається тiльки невеликий лацкан (вiдворот) попереду.

Манишка – драпiрує глибокий вирiз жiночих суконь.

Палантин – вiн робиться з мережив, шовку або оксамиту на теплiй пiдкладцi, iнодi на ватинi, часто оторочується хутром. Служить не тiльки для прикраси, але й для захисту вiд холоду.

З'ємний комiр призначений:

для святкового вбрання;

для виступiв на конкурсах, святкових вечорах, презентацiях, виставках, тощо.